Історія школи
ІСТОРІЯ ШКОЛИ
Розвиток освіти у Павлівці має глибоке коріння і бере початок ще з XIX століття. Тоді, коли Павлівка була Олександрівського повіту Катеринославської губернії, мала 2 школи (одна - в центрі села, друга - на верхній вулиці північної сторони села). Центральною будівлею школи було приміщення , де зараз знаходиться газова топочна та складські приміщення школи. Це була земська школа, збудована у 1893 році. Крім цього було ще декілька будівель.
Між Будинком культури і амбулаторією знаходився спортзал - глиняна саманна хатина, досить довга. Там, де зараз розмістився Будинок культури, були житлові будинки (Дмитренко і Лук’яненко ). На місці нової школи був інтернат, де проживали діти , що знаходилися під патронатом колгоспу. 6-7 досить дорослих хлопців так і називали "патронатні". Разом із завгоспом школи вони ж доглядали підсобне господарство школи: коней, корів, свиней. Це господарство знаходилось поруч (на місці нової школи). По цей же бік дороги, що веде на захід, вздовж стежки від нової школи до пошти знаходилась ще одна шкільна будівля на 2 класи. Раніше там була волость. На фронтоні була табличка з датою побудови "1907". Покрівля була з соломи, крита, як тоді говорили, " в корешок". Горіла.
Будівля волості була перекрита жерстю і переданий школі Там було 2 класи. Паралельно дорозі (західній) знаходилось приміщення, яке до війни слугувало школі за майстерню.
Крім земської школи, що у центрі села, з 1893 року діяла ще початкова школа. У школі було дві класні кімнати, канцелярія і коридор. Класи були комбіновані - у одній кімнаті по два класи. Тільки у першому класі було більше 40 дітей. Добре запам’ятав цього вчителя і Радченко Еней Степанович: "Патрикій Гнатович був колоритною фігурою: козацької статури, з розкішними вусами , ходив у вишиваній сорочці. Говорили, що він був членом СПУ (Спілки визволення України). Зник разом з дочкою, вночі був заарештований. Доля його була довгий час невідома. З 1941 по вересень 1943 року село було окуповане фашистами, окупаційні власті і їх прибічники намагалися відновити навчання в школі, але їх спроби особливого успіху не мали, діти і батьки заняття ігнорували.У 1943 році у приміщенні школи в перші дні після звільнення Павлівки розміщувався „Польовий госпіталь". Оскільки серйозних боїв при звільненні села не було , поранених було небагато.Померлі ж від ран бійці поховані у братській могилі біля стадіону, тій, до якої було поховано розстріляних денікінцями бійців продзагону. Не дивлячись на всі негаразди в 1943 році школа знову відчинила двері для навчання.Історія нашої школи після війни цікава і насичена і в рамках однієї екскурсії важко викласти увесь матеріал, накопичений нашими пошуковими загонами. Дозвольте короткими штрихами обмалювати її стан у повоєнній Павлівці.Біля школи був сад, квітники, ділянки, за якими доглядали учні. Школа мала підсобне господарство: коней, корів, свиней – яких доглядали під керівництвом завгоспа школи. У шістдесяті роки при школі була організована кролеферма…На той час у школі навчання проводилося у 2 зміни., середня наповнюваність класів становила 26-27 чоловік. Крім двох навчальних будівель Павлівської СШ, існувало ще декілька початкових шкіл: Перевальська ПШ, Інтернаціональна ПШ, Широчанська ПШ. Велике перевантаження школи спонукало до будівництва нового сучасного приміщення школи, яке і починається з 1972 року при директору школи Палію Василю Павловичу та завідуючим господарською частиною Осиці Івану Івановичу . Будівництво велося за ініціативи та за кошти місцевого колгоспу ім. Свердлова (голова Малишко Ілля Стратонович). Будівництво вела будівельна бригада.
Вчителі, батьки, учні допомагали в будівництві та упорядкуванні школи та класних кімнат. В кінці вересня 1973 року школа урочисто відчинила двері перед 345 учнями. Ця двоповерхова споруда нараховувала добре обладнані кабінети: фізичний, хімічний, біологічний,географічний, історичний, української, російської, німецької мов, математики, початкової військової підготовки, обслуговуючої праці, медичний, столярна і слюсарна майстерні. Школа мала простору піонерську та ленінську кімнати. Серед експонатів нашого музею – сурма, барабан і прапор – необхідні атрибути для проведення шкільних заходів радянського часу. Їдальня,обладнана всім необхідним, мала 80 посадочних місць. В ній харчувалися всі діти. У новій школі був обладнаний медичний кабінет , де у різний час про здоров’я школярів дбали Перехрест Світлана Миколаївна, Черепеніна Ната Степанівна, з 198 року Плошенко Тетяна Вікторівна. Обслуговував учнів також зубний лікар. У школі працювало 5 груп продовженого дня.Багато уваги в школі приділялося спортивній роботі. Було обладнано спортивний зал, стадіон. З 1972р. у школі почала працювати родина Ємців: Іван Свиридович, Віра Никонорівна.З появою Івана Свиридовича спортивне життя школи значно пожвавилася. За його ініціатив імпровізований стадіон з рідкими могилками на колишньому сільському кладовищі перетворився на справжній сучасний стадіон – осередок спортивного життя. Дякуючи його енергії, ентузіазму, юні павлівці займали призові місця на районних змаганнях, виїздили на обласні. Не випадково, у школі 23 лютого проводиться турнір по волейболу пам’яті Ємця Івана Свиридовича, ініційований Гусаком О.В.
